deratisator

Как из-за одного стиха может выйти неприятность.

Да вот так...

ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1897-1965).

Лауреат Сталінської премії 1948 року. А в 1949 його дружину викликали дзвінком до НКДБ і поет побачив її тільки після смерті Сталіна і Берії. Найтрагічніша постать української літератури. Сам визначав себе і свій час так: «Душу рвали мою навпіл – комунар і націоналіст...» Влада інстинктивно (а може, й свідомо) теж його шматувала.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона між віками…

Любіть Україну всі серцем своїм

і всіми своїми ділами!..

Для нас вона в світі єдина-одна

в просторів солодкому чарі.

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

У квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах,

і в стягів отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, шо в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою, –

І вічні ми будемо з нею!

(1944)

Написаний вірш був зразу після повернення Сосюри у визволений Київ у листопаді 1943. Надрукований восени 1944 у «Київській правді» і «Літературній газеті» перед остаточним звільненням усієї території України від гітлерівців. За нього і за вірш «Щоб сади шуміли» поет був відзначений Сталінською премією. Цей вірш увійшов у післявоєнні підручники з української літератури, за якими навчалися всі школярі і на сході, і на заході. Однак в 1951 сторінку з віршем видирали звідусюди, де вона була. Чому? Тому що «вірш В.Сосюри «Люби Україну» викликає почуття розчарування і протесту… Не таку Україну оспівує у своєму вірші В.Сосюра. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера і т.ін…» (з редакційної статті «Проти ідеологічних перекручень в літературі» в газеті «Правда» від 2-го липня 1951).
Випадок безпрецедентний: вся стаття присвячена одному ліричному віршу…
Вже 3-го липня 1952 статтю з "Правди" передрукували всі республіканські українські газети, 4-го – всі обласні і міські газети ВСІХ республік СРСР. І завертілося колесо! Терміново скликані засідання правління Спілки письменників України, засідання президії АН УРСР, збори в обласних центрах, вузах, редакціях. Кажуть, «для устрашения» провели збори навіть в сталінських таборах (!). Поет пережив і це, яка багато іншого. Пережив і відповів усім у своєму романі такими словами: «Я всім прощаю і всіх люблю». А віршик знову в підручниках, але без коментарів про його долю…

( Read more... )

Tags: Антологія "Анти-Моська", Володимир Сосюра, Україна

Advertisement

Advertisement