ІЗ ВИСЕЛЕНСЬКИХ ПІСЕНЬ

Сніги село засипали,

Тріскучі морози,

А москалі налетіли –

На Сибір вивозять.

Із хат дітей виганяють,

На сніг викидають,

Б’ють старого, б’ють малого,

З жінок ся знущают.

Тайстру бобу, міх сухарів

Позволили взяти

Та й пігнали через вирьхи –

Проща йте, Карпати!

Щи ни знали грабівчани

Такої недолі,

Як принесли в наші гори

Москалі з собою.

Сімнайцяте було жовтня

В тую страшну днину,

Як ниє одна родинонька

Лишала Вкраїну.

Сімнайцяте було жовтня,

А рік сорок семий,

Як зробили в селі пекло

Совіти скажені.

Позганяли бідних люди

В холодні вагони

Та й повіз в тайгу вмирати

Катюга червоний.

А ти, славна Маківочко,

Не тужи за нами:

Щи увидиш наше військо

В боях з москалями.

Не сумуйте, добрі люде,

Ліпший день настане,

Коли наша Україна

Розірве кайдани.

Маківкою для москаля,

Для иньших Лопатов –

Будуть зайди з України

Босими втікати.

Примітки:

МАКІВКА – гора біля села Грабів ця в Сколівських Бескидах, на якій в 1915 році Українські Січові Стрільці здобули перемогу над російським військами

ЛОПАТА – гора в Долинському районі Івано-Франківської області, де з 9 по 16 липня 1944 відбувся переможний бій УПА-Захід проти двох німецьких і однієї угорської дивізій.

Tags: Антологія "Анти-Моська", УПА, Україна, сталинизм

Tags: Россия, Україна, Українці в Москальщині

 З ПОВСТАНСЬКИХ ПІСЕНЬ

СВОБОДА НАРОДАМ

(Маршова повстанська пісня, 1947)

«Свобода народам. Свобода людині» –

Зов волі по світі із наших знамен.

За спільную справу ставай в одну лаву –

Узбек, українець, індус і бушмен.

Заспів:
Вставайте, вставайте усі, хто в неволі.

Єднайтеся піл визвольні наш стяги.

Рубайте, стріляйте усіх, хто неволять –

Ні жалю, ні ласки для вас, вороги.

. 

ГЕЙ, БУВАЛИ ХМАРИ

(Пісня про Савура)

Дмитро Клячківський («Клим Савур», «Охрим») – член Проводу ОУН на північно-західних українських землях, член Головного Військового Штабу УПА, командир УПА-Північ. Один з перших кинув клич одвертої збройної боротьби проти окупантів і організував перші віділи УПА. Під його умілим керівництвом, у жорстоким боях з німецькими і розбишацькими бандами червоних партизанів, повстанські загони загартувалися, зміцніли і зросли так, що в багатьох округах Волині і Полісся зовсім прогнали ворожі банди та надали можливість українському народові вільно жити й розвиватися. Загинув полковник Савур у бою з переважаючими силами більшровицьких окупантів 12 лютого 1945 року біля Оржівських хуторів Клеванського району Рівненської області.

Гей, бували хмари

Та бували бурі

У нашій Україні,

Не було ж ніколи

Такої навали,

Що терпимо нині…

Гей, та як завелися

Зі сходу й заходу

Дві чорнії хмари –

Вкрили наше небо,

Придушили землю,

Як зловісні  мари.

Tags: Антологія "Анти-Моська", УПА, Україна

 ОЛЕСЬ БАБІЙ.

 ГІМН ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

 Зродились ми великої години

В пожарах війн і в полум’ях огнів.

Плекав нас бій по втраті України,

Кормив нас гніт і бунт на ворогів.

 І ось ми йде у бою життєвому

Міцні, тверді, незламні, мов граніт,

Бо плач не дав свободи ще нікому,

А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати,

Заплатою – нам розкіш боротьби.

Солодше нам за волю умирати,

Як жити в путах, мов німі раби.

Велику правду, для всіх нас єдину,

Наш гордий клич народові несе:

«Батьківщині будь вірний до загину,

Нам Україна вища понад все,
Нас кличе в бій борців упавших слава».

Для нас закон найвищий – це приказ.

Соборна Українськая держава

Одна міцна від Сяну по Кавказ.

 (Прага, 1929)

Tags: Україна

ВОЛОДИМИР СОСЮРА.

МАЗЕПА

(уривки з поеми).

Перші 4 розділи були надруковані у 1929 у журнал "Життя й Революція", а робота над розділами V-XXV розтяглася на тридцять років - з 1928 до 1959-1960. Поема не була надрукована, але була відома в "самиздате" 60-70 років. Образ Мазепи привертав увагу Вольтера, Байрона, Гюго, Юліуша Словацького, Рилєєва, Пушкіна, Фаддея Булгарина, Богдана Лепкого та інших. У Сосюри це вийшло так...  

 XI.

Я серцем хочу показать

Страшну трагедію Мазепи,

і в ній в той час страшний негоди

Трагедію мого народу:

Мазепа не осяг висот, куди ведуть життя ідеї…

В години зради і негод

Його прогнало лихо злеє

З земля омріяних свобод,

Як Богом обраний народ

Прогнав в легенді Мойсея.

Любив Вкраїну він душею

І зрадником не був для неї.

А Карл Дванадцятий?! Це – так,

Як Вашингтонові французи

Допомагали. Аж ніяк

Це, мій товаришу і брате,

Не можна зрадою назвати.

І хай упав він в боротьбі

На злі скривавлені дороги…

Цар православіє собі

Взяв за союзника страшного.

Церкви Мазепа будував,

А цар із дзвонів лив гармати,–

І цим, товаришу і брате,

Хребет Мазепі поламав.

І красеня зів’яли брови

Разом із серцем у Молдові.

Він серцем біль народу чув

Що вдаль дивився крізь багнети.

І єзуїтом він не був, –

Це тільки вигадка поета.

І кров стікала на ріллю,

Стискалось коло вужче і вужче…

О Пушкін, я тебе люблю,

Та істину люблю ще дужче!

Tags: Антологія "Анти-Моська", Володимир Сосюра, Україна

Как из-за одного стиха может выйти неприятность.

 Да вот так...

ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1897-1965).

Лауреат Сталінської премії 1948 року. А в 1949 його дружину викликали дзвінком до НКДБ і поет побачив її тільки після смерті Сталіна і Берії. Найтрагічніша постать української літератури. Сам визначав себе і свій час так: «Душу рвали мою навпіл – комунар і націоналіст...» Влада інстинктивно (а може, й свідомо) теж його шматувала.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

 Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона між віками…

Любіть Україну всі серцем своїм

і всіми своїми ділами!.. 

Для нас вона в світі єдина-одна

в просторів солодкому чарі.

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

У квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах,

і в стягів отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, шо в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою, –

І вічні ми будемо з нею!

(1944)

Написаний вірш був зразу після повернення Сосюри у визволений Київ у листопаді 1943. Надрукований восени 1944 у «Київській правді» і «Літературній газеті» перед остаточним звільненням усієї території України від гітлерівців. За нього і за вірш «Щоб сади шуміли» поет був відзначений Сталінською премією. Цей вірш увійшов у післявоєнні підручники з української літератури, за якими навчалися всі школярі і на сході, і на заході. Однак в 1951 сторінку з віршем видирали звідусюди, де вона була. Чому? Тому що «вірш В.Сосюри «Люби Україну» викликає почуття розчарування і протесту… Не таку Україну оспівує у своєму вірші В.Сосюра. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера і т.ін…» (з редакційної статті «Проти ідеологічних перекручень в літературі» в газеті «Правда» від 2-го липня 1951).
Випадок безпрецедентний: вся стаття присвячена одному ліричному віршу…
Вже 3-го липня 1952 статтю з "Правди" передрукували всі республіканські українські газети, 4-го – всі обласні і міські газети ВСІХ республік СРСР. І завертілося колесо! Терміново скликані засідання правління Спілки письменників України, засідання президії АН УРСР, збори в обласних центрах, вузах, редакціях. Кажуть, «для устрашения» провели збори навіть в сталінських таборах (!). Поет пережив і це, яка багато іншого. Пережив і відповів усім у своєму романі такими словами: «Я всім прощаю і всіх люблю». А віршик знову в підручниках, але без коментарів про його долю…

Tags: Антологія "Анти-Моська", Володимир Сосюра, Україна