Tags: сталинизм

Украинско-российские отношения в публицистике ОУН

Такие отношения долгое время были судьбоносными, а в течение XX века – определяющими для украинского народа относительно его попыток утвердить свое независимое государство. Стратегическим и тактическим отношениям обоих народов, а также украинских и русских политических сил и личностей посвящено полностью несколько произведений подпольной публицистики. Во многих других произведениях эта тема тоже так или иначе освещена. Авторы подпольных произведений затрагивали, по меньшей мере, четыре аспекта украино-русских отношений.
Первый аспект:  отношение к русским империалистическим влияниям и их господству на Украине.
Второй аспект:  отношения с русским (в текстах часто – с московским) империализмом как политической силой против Украины.
Третий аспект: отношение собственно к русскому народу.
Четвёртый аспект:  отношение к русскому меньшинству в Украине.
В различных работах названные аспекты проблематики украинско-российских отношений, конечно, освещены с разной полнотой. Рассмотрим самые главные труды по этой проблематике.
Статья Мирослава Прокопа-«М.Вырового» под названием «Украина и Россия» является здесь одной из первых на то время.  Она появилась в №3 журнала ОУН Бандеры «Идея и Чин» за 1942 год. Уже тогда автор понимал весомость этой проблемы не только потому, что с проигрышем немцами войны возникнет угроза возвращения московского большевизма, но в первую очередь потому, что уже «московское господство на Украине пустило очень глубокие корни, оставило очень выразительные последствия» [Вировий М. Україна і Росія (Сучасний стан, становлення проблеми і перспективи) – Літопис УПА, Т.24, С.142-151], поскольку Москва стремилась с одной стороны уничтожить ведущие украинские силы, а из другой – создать другие, послушные себе, а в дополнение – жаждала духовно и морально покорить завоеванные земли. Такая политика привела к тому, что значительная часть украинского населения, как признает автор, продолжает искать выход из нынешней ситуации в Москве, а не в Украинской Независимости, Государстве и в борьбе за них. Чтобы защититься от навязанных Москвой идей, следует противопоставлять им в первую очередь закреплённую в украинской истории и традиции украинскую национальную идею, а также наилучшие и героические образцы украинской культуры, идеи свободы человека, его достоинства, социального порядка и справедливости. Но одной лишь идейной переориентацией здесь не обойтись. В политической плоскости необходимо изменить ориентации: с московского – на киевский центр как на носителя новых общественно-политических идеалов и национально государственных порядков на территориях, которые были и являются объектами экспансии московского империализма [Вировий М. … С.143].
Понятно, что попытки преодоления этих общественно-политических влияний из Москвы, как и борьба за самостоятельное государство неминуемо приведут к вооруженному столкновению с московским империализмом. Отношение к русскому («московского») народу на его этнической территории не отождествляется с отношением ОУН к московскому империализму. С россиянами украинцы предпочли бы не воевать. Но дело здесь заключается не в том, способны ли сами россияне не допустить империалистическую политику относительно других народов. Правда, автор осознаёт и то, как трудно отделить тот или другой народ от его империализма, но в то же время он полностью понимает, что империализм принес немало страданий и самим россиянам. Мирослав Прокоп замечает, что угрозой к возрождению русского народа является стремление накинуть ему и белый, ново-московский, империализм (имея в виду под последним власовцев или эмигрантские организации), а также – немецкий империализм [Вировий М. … С.145]. В борьбе с этими империализмами украинский народ может стать союзником россиян. Но это возможно лишь тогда, когда россияне, отказавшись от империалистических посягательств будут «ставить вопрос московского государства на московской этнической территории». Автор отмечает, что взаимоотношения Украины и России принимают не только внутренний, но и международный характер. Нельзя ликвидировать московский империализм вне Украины, не ликвидируя его агентурных влияний в украинских массах. Но в то же время возрождение и утверждение Украинского Самостоятельного Соборного Государства невозможны без ведения такой борьбы в международной сфере и вдумчивого изучения исторического опыта покорённых московским империализмом народов. Попытки таких народов самостоятельно получить независимость не имели успеха. По мнению автора, такие народы не имели для того и объединительной революционной идеи. И как следствие – их выступления были так или иначе обречены. В настоящее время русский империализм обессилен, к тому же он не может предложить какую-либо конструктивную творческую идею, как. скажем, это случилось в 1917 году, когда народам были предложены лозунги социалистической революции. ОУН же еще перед войной выдвинула лозунг «Свобода народам и человеку!», то есть – идею общей борьбы всех порабощенных народов против московского империализма [Вировий М. … С.146]. С другой стороны, и для россиян путь свержения немецкого или какого-то другого западного империализма, считает автор, как раз и  пролегает не через насильственное притеснение других народов (они этого уже не позволяют!), а в борьбе против империализмов со всеми совместно порабощенными, как равный с равными под лозунгом «Свобода – народам и человеку[Вировий М. Україна і Росія … С.150]. По отношению к русскому меньшинству в Украине Мирослав Прокоп выделяет два момента. Поскольку украинский народ борется за свободное государство, то он признает полное равноправие в ней всех других наций и призывает их к всеобщей борьбе за равные права. Но украинцы сопротивляться попыткам московского империализма сделать из русского меньшинства своих агентов. Последних необходимо будет всячески одолевать как врагов Украины и изменников идеи народной воли, свободы, социальной справедливости на востоке Европы [Вировий М. … С.146].  
Произведение Мирослава Прокопа уточняет выразительную эволюцию в интегральном национализме относительно реального отношения к России и россиянам.
Постановлениями Третьей Конференции Организация Украинских Наационалистов (самостийников-державников) признала борьбу с немецким империализмом как предпосылку борьбы с московским империализмом. Это и был центральный вопрос в отношениях украинско-российских сил. По мнению авторов документа, в начале 1943 года это позволило бы решить вопрос тяготения к московскому центру со стороны части украинцев, которые боятся немецкого империализма и именно от него ищут защиты в Москве. Такой подход позволил бы демаскировать русский империализм в его стремлениях и в дальнейшем порабощать Украину под лозунгом её обороны от немцев. В то же время это позволило бы украинцам получить независимую позицию на международном уровне, отбросив обвинение в том, что украинское национально-освободительное движение является орудием в руках немецкого империализма [Постанови Третьої Конференції Організації Українських Націоналістів Самостійників-ДержавниківЛітопис УПА, Т.24, С.134] – cм. [http://diasporiana.org.ua/ideologiya/12808-litopis-ukrayinskoyi-povstanskoyi-armiyi-t-24-ideya-i-chin-organ-provodu-oun-1942-1946/].

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (27)

Місто Дрогобич                                       

 

Жовтень 1944-березень 1945 – вахтери обласного управління НКВС Пішіда, Маліков, Шубін здійснили 5 збройних пограбувань квартир в обласному центрі Дрогобич. Всі засуджені за ст.56-17 до розстрілу.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.157-164)

 

10 січня 1945 – начальник 6-ї прикордонної застави 13-го прикордонного загону, лейтенант Важев Дмітрій Капітоновіч, 1913 року народження, з Чкаловської області та група з 15 військовослужбовців-прикордонників під приводом переслідування повстанців перетнули кордон і в польському селі Полониське спалили 14 домів і вбили 6 осіб. Важев був арештований 15 лютого 1945, засуджений 25 квітня 1945 за ст.216-17б до розстрілу з присудом «Приговор окончательный, обжалованию не подлежит»

26 травня 1945 колегія Верховного Суду СРСР замінила вирок на 10 років ВТЛ без позбавлення прав і конфіскації майна.

Покарання відбував на території Дрогобицької області.

9 серпня 1945 за поданням начальника обласного УНКВС Сабурова на підставі указу про амністію термін покарання був зменшений до 5 років.

11 серпня 1947 за висновком обласного УНКВС на підставі довідки про наявність туберкульозу Важева було запропоновано звільнити під нагляд до родини.

21 серпня 1947 на висновку обласного УНКВС до табірного суду була накладена резолюція заступника прокурора області із спецсправ Коваленка «Отказать за тяжестью совершённого преступления»

27 серпня 1947 за вироком табірного суду на підставі довідки про наявність туберкульозу та висновку обласного УНКВС Важев був звільнений

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.175; Архів Управління з виконання покарань УМВС України у Львівській області, оп.113, 1947 рік; пром.ОЛП-30, арх.36; особова справа № 5036, такий же номер поданий на довідці про звільнення)

 

23 березня 1945 – молодший лейтенант 13-го прикордонного загону Туголуков за самочинний розстріл повстанця був засуджений за ст.206-17б до 3 років ВТЛ. Вирок 17 квітня 1945 був скасований як мякий, але станом на липень 1945 нового суду не було.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.230-233)

 

28 червня 1945 – виконуючий обов’язки коменданта з розвідки другої прикордонної комендатури 93-го прикордонного загону Приходько Л.Д. систематично знущався над затриманими і арештованими громадянами Глевяк Миколою, Глевяк Стефаном, Сушильським Антоном, Сушильським Юрієм, Шаблею та іншими, катував їх, арештовував невинних без санкції прокурора на арешт, утримував у КПЗ у жахливих умовах, порушував всі припустимі терміни, практикував вимагання коштовностей, продуктів при їхньому звільненні. Засуджений за ст.206-17б до 7 років ВТЛ.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.230-233)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (26)

Ходорівський район

 

6 листопада 1944 – при конвоюванні підлягаючих звільненню 7 осіб на збирання картоплі у підсобному господарстві НКВС міліціонер райвідділу НКВС Грунський забив до смерті затриманого Федоріва і тяжко поранив затриманого Гулія Т.А.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.48)

 

Квітень 1945 – начальник райвідділу НКДБ Васільченко та старший оперуповноважений райвідділу НКДБ Клімов систематично порушували «революційну законність»:

7 квітня 1945 влаштували обшук із пограбуванням у священика з села Берездівці;

середина квітня 1945 затримали і побили 35 річного громадянина Герича В.І. з села Дуліби;

28 квітня 1945 забрали кабана і свиноматку в селі Чартория у громадянки Миндюк і речі домашнього вжитку в селі Ходорів у громадянки Сімущак.

Такі ж випадки відзначені у грудні 1944 і в лютому 1945.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.21, арк.48; спр.46, арк.71; спр.51, арк.132,143)

 

23 березня 1945 – оперуповноважений райвідділу НКВС Сіміс був звинувачений у вбивстві затриманого Підковича, матеріали передані до «особої інспекції» обласного Управління НКВС (станом на 10 червня 1945 інспекція не відповіла на подання)

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.160)

 

1 червня 1946 – прокурор району Соловей Н.І, проводив незаконні обшуки й арешти, вилучав речі та продукти; голова міськвиконкому Мелюха А.З. при  виселенні сімей «бандпособников» привласнив швейну машинку.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.175)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (25)

Хирівський район

 

20 квітня 1945 – за повідомленням райкому КП(б)У, оперуповноважений райвідділу НКВС Осипчук 22 березня 1945 вчинив побиття громадян з села Велика Сушиця голови сільради Єдина В.І. та заступника голови сільради Біласа С.М., оперпрацівники райвідділу НКВС Соболєв, Коновалов, Шкуратов відзначені як пияки і мародери, від яких постраждали 15 лютого 1945 учителька села Максимівка Новаківська М.Г. та крамниця в селі Терло, 13 березня 1945 – громадянка з села Городовичі Гунько П.В.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.21, арк.15-17)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (24)

Турківський район

 

Жовтень 1944-березень 1945 – начальник райвідділу НКДБ Дубовик І.І., старший оперуповноважений райвідділу НКДБ Сергєєв А.І., оперуповноважені райвідділу НКДБ Орлов та Алпєєв А.І. катували, знущалися і вбивали невинних людей. Від їхніх рук загинули громадяни Хомик М.Д., Сенич В.В., Симович Іван, Жидачин. Працівники райвідділу НКДБ під виглядом повстанців вбили сім’ю Черчовичів (3 особи), поранили  15-річного Миколу Ільницького. Були арештовані, катовані і потім випущені як невинні громадяни Кобут К.І., Кобут А.І., Макарик Т.М., Височанський, Щедар.

 (Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.145-146,160-161,163,230-231)

 

Жовтень 1947 – уповноважений від райкому КП(б)У Неділько при  виселенні сімей «бандпособников» в селі Боберка приховав від обліку необмолочений хліб та худобу, а в селі Хащів зарізав для себе корову. Уповноважений від райкому КП(б)У Троян при  виселенні сімей «бандпособников» в селі Шумяч привласнив мотоцикл виселеної сімї Паращуків. Представник обкому КП(б)У, директор тресту ресторанів Сілаєв у селі Хащів зарізав для себе двох баранів, ходив по селу і палицею бив курей. Дружина другого секретаря райкому КП(б)У Гордєєва була затримана при обміні своєї корови на конфісковану.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.46, арк.83-84)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (22)

Стрілківський район

 

21 лютого 1945 – начальник відділення 2-ї прикордонної комендатури 90-го прикордонного загону, командир опергрупи капітан Старченко наказав безпідставно розстріляти 14 з 20 добровільно здавших зброю повстанців. У березні 1945 за наказом Старченка був розстріляний захоплений пораненим повстанець біля села Турє. Старченко засуджений на 3 роки ВТЛ, але за наказом про амністію у травні 1945 звільнений.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.7, спр.218, арк.57)

 

28 березня 1946 – п’яний штатний пропагандист райкому КП(б)У Колєсніков Н.Г. у селі Галівка убив пострілом у груди після невдалої спроби зґвалтувати громадянку Кіхтан П.В.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.7, спр.219, арк.16)

 

30 червня 1946 – через неспроможність довести причетність 10 арештованих юнаків до ОУН застрелився у своєму кабінеті начальник райвідділу НКВС з 1944, хронічний алкологік Андрусенко В.І.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.170-174)

 

Жовтень 1947 – за даними райкому КП(б)У, уповноважені при  виселенні сімей «бандпособников» в селі Мшанець другий секретар райкому КП(б)У Овчаренко і районний уповноважений міністерства заготівель Коновалов для власних потреб зарізали 2 баранів і 1 свиню. При цьому п’яний Коновалов побив членів групи охорони громадського порядку («істрєбітельного батальона»). Завідувач оргінструкторського відділу райкому КП(б)У Фальков привласнив зарізаного кабана.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.265, арк.156)

 

18 листопада 1947 – за пияцтво і розвал роботи засуджений до 10 років ВТЛ начальник райвідділу МДБ майор Максимічєв П.І.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.46, арк.45-46,119-120)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (21)

Стрийський район

 

Січень 1945 – наглядачі тюрми, члени ВЛКСМ Зємской та Коновалов відібрали і привласнили гімнастерку і годинник в’язня Міщенка, а з передач для в’язнів привласнили 4 ковдри.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.21, арк.10-13)

 

25 лютого 1945 – при виявленні на подвір’ї громадянки Гусяк М.Ф. трупа наглядача тюрми Шерстобітова група охоронців тюрми (9 осіб, командир заступника начальника Карякін) вбили господарку та її сусідку Балабан Параскевію. Безпосередні убивці завгосп тюрми Алєксєєнко та старший наглядач Корольов притягнуті до кримінальної відповідальності.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.57-59, 163-164)

 

10 липня 1945 – капітан держбезпеки з транспортного відділу станції Стрий Головкін при проведенні «операції» при підході до сел. Голобутів і Завадів вчинив стрілянину, цілу ніч пиячив, а вдосвіта арештував голову сільради за відмову видати йому горілки, курей і закуски, у громадянина Охримовича Ю. розбив три вулика.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.57, арк.66-67)

 

14 вересня 1945 військовослужбовці 976-го окремого батальйону зв’язку 73 корпусу Червоної Армії Кусков М.К., 1915 року народження,  Запорожец І.Н., 1925 року народження, член ВЛКСМ, Биков І.С., 1925 року народження, член ВЛКСМ, Колочін А.Н., 1925 року народження, член ВЛКСМ, вночі увірвалися в хату громадян Пастерняк Д.Д. та Качура Д.М., пограбували на 26 тисяч карбованців майна і на 1 тисячу карбованців готівкою, зґвалтували 14-річну Пастерняк Юлію та 14-річну Качур Степаниду

 (Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.271,320)

 

1 жовтня 1945 – за повідомленням обласної прокуратури, з 1 лютого до 1 жовтня 1943 були арештовані як члени ОУН з 1943 року 15-річна Чубко Наталя, 16-річна Лешко Марія, 16-річна Мацько Іванна. Порушена справа припинена.

Громадянка Уляк, 1928 року народження була арештована як член ОУН міськвідділом НКВС 13 березня 1945, була допитана до 25 серпня 1945 тільки двічі, після чого прокуратура припинила справу, але станом на 1 жовтня 1945 Уляк не була відпущена

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.317-318)

 

23 грудня 1945 – був арештований за розповсюдження чуток про антирадянське повстання 25 грудня 1945 у райцентрі Стрий громадянин Бонецький П.І. 31 грудня 1945 помер в камері від постійних катувань, які завдавали йому оперуповноважений міськвідділу НКДБ, член ВКП(б) Журбін І.Є., працівники міськвідділу НКДБ Владіміров І.А. та Раков, старший повноважений обласного Управління НКДБ Каравай Н.Т. Кожному з них оголосили догану по партійній лінії.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.21, арк.44-46)

 

17 квітня 1947 – під час обшуку опергрупою МДБ (10 військовослужбовців, командир заступник начальника міськвідділу МДБ Панов) у громадянина Рибачевського Т.О. з міста Стрий було вилучено без внесення у протокол золотий годинник, дві хромові шкіри, 1000 карбованців готівкою. За противоправні дії був звільнений з органів НКВС оперуповноважений міськвідділу МДБ Жаворонков.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.46, арк.111)

 

19 вересня 1947 – за поранення під час операції в селі Великі Дідушичі 4 осіб і вбивство 2 осіб засуджений боєць «істрєбітельного батальона» при міськвідділі МДБ Хомин

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.46, арк.41)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (20)

Старо-Самбірський район

 

Серпень-жовтень 1945 – командир прикордонної застави 104 лейтенант Дудар при розташуванні гарнізоном у селі Воля дозволив пияцтво, бешкетування і свавілля свої підлеглих і сам приймав в у цьому активну участь. Були спалені меблі клубу, вивезені з поля громадянина Федка А. 240 снопів вівса, забрані 9 курей у громадянки Скіль, побитий десятник Юрчак. 22 жовтня 1945 був зв’язаний, побитий і відвезений у село Звір голова  сільради Васюта І.І.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.305-306)

 

22 жовтня 1945 семеро озброєних невідомих чоловіків на парокінному возі на хуторі Вали в селі Стара Сіль убили родину громадянина Федаша Ю.Ф. (50-річний господар, його дружина, 14-річний син), пограбували громадянку Кондзєвка М.І. і поранили громадянку Кондзєвка Д.К. Пізніше як вбивці і грабіжники булі пізнані старшина 49-го полку 50-дивізії Червоної Армії Кириченко М. і рядовий 49-го полку 50-дивізії Червоної Армії Шевченко Н. Матеріали на грабіжників були передані військовому прокурору 15 листопада 1945 року.  

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.59, арк.264)

 

Січень-лютий 1947 – при проведенні передвиборної та хлібозаготівельної кампанії в селах Чижки, Берестяни, Верхівці партійний актив на чолі з другим секретарем райкому КП(б)У Дем’яненко застосовував побої, вимагання, знущання, погрози із застосуванням зброї

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.202-214)

                                                                                                          

10 січня 1947 молодший лейтенант прикордонного загону Колос у селі Чаплі поранив 69-річного громадянина Кулакевича за відмову завантажити на віз прикордонників майно сусіда, Кулакевич від отриманих поранень помер.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.202-214)

 

10 лютого 1947 – голова райспоживспілки Чернявський стріляв по людях, які розбирали паркан стадіону на дрова і вбив дочку начальника залізничної станції Самбір Алікова.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.202-214)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (19)

Сколевський район

 

29 грудня 1944 – за повідомленням райкому КП(б)У, начальник райвідділу НКВС Авілов тероризує жінок, пиячить, бешкетує, влаштовує стрілянину в кабінеті, а в роботі байдикує

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.87, арк.10)

 

22 серпня 1946 – начальник районного відділення по боротьбі з бандитизмом райвідділу МВС Горнін звільнений за порушення «совєтської законності»

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.7, спр.219, арк.79-80)

 

Жовтень 1947уповноважений від райкому КП(б)У Чемерисін А.П. при  виселенні сімей «бандпособников» в селі Дубина привласнив зарізаного за його розпорядженням кабана (80 кг) та корову

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.46, арк.87)

 

Листопад 1947 – за повідомленням райкому КП(б)У, начальник райвідділу НКВС Дошін Н.Ю. був відзначений як людина з нетактовною, грубою, зневажливою поведінкою (з побиттям та погрозами) відносно жінки і коханки загиблого майора Бєлоусова при розподілі його майна. Дошін також отримав хабара від жінки арештованого Цмоця І.А.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.8, спр.46, арк.104-105)

СТАЛІНСЬКІ ОКУПАНТИ на території Дрогобицької області (18)

Славський район

 

30 грудня 1944 – старший уповноважений райвідділу НКВС, молодший лейтенант міліції Уханкін Н. застрелив вагітну дружину бійця «істрєбітельного батальйона» Бориса І. за те, що противилася його обіймам і запропонував своєму сексоту сфабрикувати донесення про те, що вона була зв’язкова й носила харчі повстанцям

 (Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.49, 164, 231)

 

23 березня 1945 – за повідомленням до обкому КП(б)У, перший секретар райкому КП(б)У Пурель, другий секретар райкому КП(б)У Філімонов, інструктор райкому КП(б)У Нєлєпа, районний уповноважений міністерства заготівель Поперечний у січні 1945 вилучили в сімях повстанців 4 корови і прямим вагоном відправили їх у Донбас начебто у підсобне господарство,  насправді – своїм сімям. Дружина Філімонова продала свою корову за 25 тисяч карбованців. а дружина Поперечного – за 18 тисяч карбованців.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.131, 132)

 

24 березня 1945 – працівники НКВС розстріляли арештованого Кінаша П.В, а заступник начальника райвідділу НКВС Зирянов склав фіктивний акт про смерть Кінаша від дизентерії

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.77-78)

 

31 березня 1945 – при проведенні «операції» за наказом начальника райвідділу НКВС Мірошниченка дільничний уповноважений НКВС Корчаковський, помічники оперуповноваженого райвідділу НКВС Мацков та Кісліцкій з оперативною групою (20 військовослужбовців) по дорозі в село Тисовець захопили в селі Росток громадян Павковича і Бородинця. При в’їзді в село Тисовець  Мацков та Кісліцкій відкрили безпричинний кулеметний вогонь, внаслідок чого були спалені хати громадян Чуйкевича І.Г., Чуйкевича Г.С. і сарай з худобою, загинули один кінь і дві корови. Біля палаючих хат Павковича і Бородинця безпідставно розстріляли

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.67-68, 164)

 

15 січня 1946 – за повідомленням першого секретаря райкому КП(б)У Пуреля, начальник райвідділу НКВС Баснаков відзначений як пияк і бешкетник

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.25, арк.10-11)

 

10 квітня 1945 – під час перебування у відрядженні в селі Долинівка начальник 2-ї частини райвійськкомату, старший лейтенант, член ВКП(б) Скопцев, помічник оперуповноваженого, кандидат в  член ВКП(б) Батурін, помічник оперуповноваженого, молодший лейтенант, член ВЛКСМ Воробйов у приміщенні сільради у стані  сп’яніння проводили допит затриманого як дезертира Червоної Армії громадянина Бугрі Ю.М. Воробйов за схваленням Скопцева сильно побив Бугрія, знущався, погрожував. інсценував розстріл і здійснив 30 пострілів для постраху. Врешті-решт Воробйов поранив Бугрія, який через декілька днів помер. У той же день у присутності селян в сільраді Воробйов жорстоко побив родича затриманого – Бугрія Савка.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.204,231; спр.87, арк.149-150)

 

30 листопада 1944 – працівники НКВС арештували громадянина Демян В.М. з села Головецьк. Оперуповноважений райвідділу НКВС Доля Г.М. на допитах жорстоко катував арештованого. Коли через катування допит став неможливий, за порадою заступника начальника райвідділу НКВС Зирянова А.Д., замість відвезти арештованого до лікарні, Доля та міліціонер Скращук за 3 км від райвідділу 15 січня 1945 року розстріляли Дем’яна, а тіло вкинули в криницю. Доля 15 лютого 1945  сфабрикував постанову про призупинення слідчої справи у зв’язку з перебуванням Дем’яна в лікарні

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.65-66, 159, 231)

 

28 грудня 1944 – працівники НКВС арештували громадянина Дорош І.П. з села Плаве. Оперуповноважений райвідділу НКВС Доля Г.М. на допитах жорстоко катував арештованого, але нічого не добився. 29 грудня 1944 Доля вивів арештованого Дороша на подвіря і застрелив пострілом в спину. Міліціонери Скрещук і Поплавський вкинули тіло в криницю.

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.6, спр.46, арк.65-66, 77-78)

 

1945-1946 перший секретар райкому ЛКСМУ, член ВКП(б) Дорошенко Л.Є., 1919 року народження з Гомельської області, другий секретар райкому ЛКСМУ, кандидат у члени ВКП(б) Микитин А.В., 1924 року народження, з села Тухля Львівської області, завідувач районної кінофікації, кандидат у члени ВКП(б) Столяров Г.Н., 1917 року народження, з Вірменії, кіномеханік, член ВЛКСМ Ігнатович А.П., 1928 року народження, зі Сталінської області, голова райради Осоавіахіму, член ВЛКСМ Волос Ф.О., 1923 року народження, з села Орявчик Львівської області на протязі двох років під видом повстанців систематично грабували селян по селах району. Керував грабіжниками Микитин. У 1945 році її допомагали бійці «істрєбітельного батальйона» села Тухля Савчин Федір (убитий УПА в липні 1945), Луців Федір (убитий УПА в липні 1945), Луців В.Ф. (убитий УПА в квітні 1945), Михайлович М.С. (арештований за грабіж у вересні 1945), Левків Г.С. Усього було пограбовано 16 родин у різних селах. Пограбовані до райвідділу НКВС не заявляли через погрози розстрілом. 8 квітня 1946 під час грабунку в селі Нижня Рожанка Микитин особисто застрелив громадянина Гавриліва В.Ф. У розподілі награбованого приймали участь дружина Дорошенка – Ольга (член ВКП(б), інструктор райкому ВКП(б)) і дружина Микитина – Катерина (працівник райкому ЛКСМУ)

(Державний архів Львівської області, ф.5001, оп.7, спр.48, арк.19-21; спр.222, арк.7-10)